Підтримайте Вільне Радіо
Під час морозного січня 2026 року наступ російської армії на території Донецької області сповільнився. Після активізації у грудні він повернувся до темпів осені 2025 року. Активність загарбників залишалася приблизно однаковою на всіх напрямках, однак вони змогли захопити понад 125 км². Водночас на окремих ділянках фронту бійці ЗСУ не допустили жодних просувань окупантів. Проаналізуємо, яким був січень для Донеччини на фронті.
Усі підрахунки змін на лінії фронту Донеччини журналісти Вільного Радіо здійснили на основі даних DeepState та Генерального штабу ЗСУ.
Окупаційні війська за січень захопили 125,9 км² території Донецької області. Це майже у тричі менше, ніж було у грудні 2025 року, і менше, ніж було у листопаді того ж року.
Так, на Олександрівському напрямку просувань російських військ у межах Донецької області взагалі не зафіксували, хоча вони були на території Дніпропетровщини. Тут українські військові вибили росіян з ділянки площею близько 1 км², однак закріпитися на ній не змогли.
На інших напрямках Донецької області просування росіян досягло схожих показників, що порушило попередні тенденції. Упродовж 2025 року Краматорський напрямок залишався найменш активним, однак у січні він зрівнявся з іншими ділянками фронту.
Загалом же з 26,5 тис. км² загальної площі Донеччини в окупації перебувають 20,84 тис. км², або 78,5%. За січень 2026 року окупаційні війська змогли захопити 0,47% від площі області. Для порівняння: у грудні цей показник сягав 1,2%, а у листопаді 0,7%.
Порівняння активності російських військ на Донеччині за різні місяці показує, що після стрімкого просування у грудні 2025 року темпи їхнього наступу повернулися до рівня осені 2025 року. Отже, росіяни продовжують наступальні дії без перерви, проте їхні успіхи істотно коливаються від місяця до місяця.
На Олександрівському напрямку російська армія у січні 2026 року не продемонструвала успіхів, помітних на мапі. Натомість підрозділи ЗСУ частково вибили окупантів із ділянки площею близько 1 км² на південь від села Філія. Бійці ЗСУ тут не закріпилися, тому ця територія перейшла в так звану “сіру зону”.
Ситуація на цьому напрямку особливо контрастує з попереднім роком. Для порівняння, у грудні 2025-го росіяни захопили на цьому напрямку 22 км², а в серпні — 134 км² окупованої території.
Такий результат дався із зусиллями. Окупаційна армія щодня атакувала позиції українських захисників.
“Щойно ранок починається, щойно починає сіріти — і близько пів сотні російських піхотинців намагаються рухатися двійками по різних напрямках. Вони намагаються обійти наші мінні загородження і проскочити непоміченими через нашу аеророзвідку. Ми ліквідуємо пів сотні щодоби. Це розхідний матеріал. Ми брали полонених, і це були наркомани, алкоголіки, хворі на туберкульоз, СНІД, гепатит тощо. У них немає жодних засобів додаткового захисту від дронів, жодної електроніки вони з собою не несуть. Зазвичай це рюкзак з їжею, автомат, кілька магазинів — і все”, — говорив в інтерв’ю АрміяInform начальник відділення комунікації 110-ї окремої механізованої бригади ЗСУ майор Іван Сєкач.
Знищувати росіян на Олександрівському напрямку допомагають й дронарі 141 бригади ЗСУ.
Однак, попри втрати, російські війська не відмовлялися від нових спроб штурмів. Протягом січня бійці ЗСУ неодноразово фіксували використання коней під час атак на оборонні позиції українських захисників. Бронетехніку на цьому напрямку застосовують украй рідко, натомість основний тягар штурмових дій покладають на піхоту окупантів.
“Спілкуючись з полоненими, ми бачили у них мінімальне спорядження дуже низької якості. Штатне їхнє спорядження — ця їхня знаменита болотна форма. Вони всі брудні, замизгані. Трапляються й, на вигляд, прямо елітні штурмовики з якісним спорядженням і маскхалатами, але здебільшого це вони купують за власні кошти”, — говорив журналістам Армія TV начальник відділення комунікації 37-ї бригади ЗСУ Денис Бобков.
За його словами, 90% полонених російських військових зізнаються, що підписали контракт з армією Росії у в’язниці.
Втім, повністю звільнених територій на Олександрівському напрямку протягом січня 2026 року не зафіксували.
Протягом січня 2026 року окупаційна армія захопила на Покровському напрямку 23 км² території. Це у чотири рази менше, ніж було у грудні 2025-го та листопаді.
Окуповані території простягнулися на більшості ділянок фронту на цьому напрямку. Зокрема, російська армія захопила:
Протягом січня 2026-го військові ЗСУ неодноразово говорили, що на Покровському напрямку поменшало штурмів росіян, але стало більше авіаударів по позиціях українських оборонців.
Втім, росіяни не полишали спроб знайти способи посунути лінію фронту. Від техніки окупанти тут відмовились та штурмують піхотою.
Бійці ЗСУ відбивали більшість атак та зберігали свої позиції на північних околицях Покровська, хоча активісти аналітичного порталу DeepState й зафіксували певні окуповані квартали.
Складнощів в обороні Покровська додає те, що росіяни на 90% контролюють логістику ЗСУ в Покровську.
“Ситуація — шляпа. Нічого не змінюється, ані у нас, ані у противника (росіян, — ред.). Позиції розносять авіабомбами. Небо повністю їхнє. Зробити просування неможливо, росіяни все бачать”, — говорив заступник командира батальйону 68-ї окремої єгерської бригади на позивний “Італієць”.
Навіть попри морози в -20 °C, окупаційні солдати продовжували намагатися штурмувати українські позиції.
“Коли випадає сніг, ми бачимо сліди окупантів, і вони бачать наші. Використовуємо стандартні маскувальні прийоми: намагаємося залишати якомога менше теплового сліду від усього, що може нагріватися на позиціях. Вони теж знають ці ази й також їх застосовують”, — казав командир взводу батальйону безпілотних систем “Шершні Довбуша” 68 ОЄБр Денис.
Бували дні, коли бійці ЗСУ за добу знищували на Покровському напрямку по чотири взводи росіян.
Про складнощі на цьому напрямку говорив і головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський.
“За таких умов організація оборони вимагає повної поінформованості, гнучких рішень і точного розрахунку”, — зазначав Сирський.
Стосовно Мирнограда — українські захисники утримують позиції в північних кварталах міста з п’ятиповерховою забудовою.
У сусідньому Родинському теж ситуація напружена, зазначали в ЗСУ.
“Противник (росіяни, — ред.) присутній у населеному пункті, ми це знаємо й усвідомлюємо. Він десь зміг закріпитися в окремих будинках і підвалах, але не проявляє активності. Інтенсивних штурмових дій не проводить. Під час поганої погоди зайшов, закріпився в якомусь будинку й там перебуває. Ми його виявляємо та завдаємо вогневого ураження за допомогою артилерії й безпілотних комплексів”, — пояснював начальник артилерії 20-ї бригади оперативного призначення НГУ “Любарт” із позивним “Дімас”.
На думку командира 7 корпусу ДШВ генерала Євгена Ласійчука, російське угруповання під Покровськом може виснажитись до весни 2026-го.
“Думаю, до весни противник виснажиться й дещо знизить темпи свого наступу. Водночас це можливо лише за умови, що не залучать додаткові резерви, наприклад морську піхоту. Ми знаємо, що вона перебуває на злагодженні та доукомплектуванні. Не впевнений, що її застосують саме на цьому напрямку, але така ймовірність існує”, — сказав генерал Євген Ласійчук.
Втім, станом на січень 2026 року ситуація на Покровському напрямку залишається складною, а підрозділи ЗСУ суттєвих успіхів тут не досягли.
На Костянтинівському напрямку російська армія захопила 31,8 км² території — утричі більше, ніж було у грудні 2025-го, але менше на 10 км², ніж було у листопаді того ж року. Зокрема, захоплені території розподілені так:
На початку січня військові визнали, що окупаційна армія змогла на Костянтинівському напрямку сформувати “сіру зону”. Адже, росіяни почали використовувати важкі дрони-бомбери.
Загальна стратегія російських військових на цій ділянці фронту полягає у спробі взяти Костянтинівку в “кліщі” та перерізати логістику. Втім, окупанти намагаються штурмувати і саме місто, використовуючи мотоцикли.
“Думаю, всім відома їхня тактика з метою перерізання логістики. Відповідно, наше завдання — не допустити цього”, — зауважував командир батальйону безпілотних систем “Легіон Північ” 44 окремої механізованої бригади В’ячеслав Шутенко.
Наприкінці січня російські окупанти заявили, що нібито змогли зайти у Костянтинівку, але ці твердження спростували бійці ЗСУ, які записали відео в центрі міста.
У таких умовах в місті залишається близько 2,8 тисячі місцевих. Продукти та воду для них вдається завозити тільки військовим. Люди живуть в умовах гуманітарної кризи, а евакуація з міста становить украй високий ризик.
У січні як раз у Костянтинівці сталася історія з бабусею, яка писала на снігу прохання про хліб. Відтоді бійці ЗСУ скидають літній жінці з дронів хліб та печиво.
Звільнених територій на Костянтинівському напрямку протягом січня 2026 року не фіксували.
Краматорський напрямок протягом 2025 року відзначався періодичними затишшями та найменшими рухами на фронті у порівнянні з сусідніми напрямками. Однак, починаючи з листопада, лінія фронту тут почала рухатися на користь росіян.
За січень 2026 року загарбники захопили тут 33,1 км² території — утричі більше, ніж було у грудні 2025-го та у п’ять разів більше, ніж у листопаді. Просунулись:
Російська армія протягом січня 2026-го користалась негодою та нарощувала кількість штурмів у Часовому Ярі.
“На відміну від трьох–чотирьох місяців тому, нині вони йдуть по одному, щоб їх менше могли виявляти. Внаслідок зменшення кількості людей у групі зростає кількість таких груп”, — казав пресофіцер 24 ОМБр імені Короля Данила Іван Петричак.
Окупанти постійно змінювали тактику та шукали можливості застосовувати у штурмах легку техніку і коней.
“З одного боку, це смішно, а з іншого боку — плюс противника. Він намагається пристосуватися до сучасних умов, використовує все, що є під рукою. Немає чіткого алгоритму дій: помиляється, вчиться, знову помиляється, знову вчиться і діє”, — розповідав пресофіцер 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила.
Наприкінці січня в 11-му армійському корпусі ЗСУ повідомили, що росіяни планують активізувати наступ на Слов’янськ та Краматорськ. Окупанти готують підкріплення для штурму.
“Аналітики зазначали, що противник здійснює рух у населеному пункті Оріхово-Василівка. Дійсно, окупанти намагаються туди рухатися активніше, ніж раніше”, — зазначав речник 11-го армійського корпусу Дмитро Запорожець.
Звільнених територій на Краматорському напрямку протягом січня 2026 року не було.
Після активного просування росіян на Слов’янському напрямку у грудні 2025 року темпи їхнього наступу вдалося стримати. Втім, окупаційні війська все одно рухали лінію фронту на свою користь та захопили за січень 2026-го 36,3 км² території. Це у чотири рази менше ніж, у грудні 2025-го, але на 10 км² більше, ніж росіяни окупували в листопаді того ж року. Зокрема, російські армійці захопили:
У січні бійці ЗСУ розповідали, що окупанти прагнули захопити Закітне та Криву Луку, щоб звідти обстрілювати Слов’янськ і Лиман.
“Росіяни намагаються форсувати річку Сіверський Донець на гумових човнах на прибережній території біля Дронівки та Платонівки. У подальшому — для проведення диверсійних та штурмових дій у тилу позицій 81-ї ОМБр”, — писали в пресслужбі 81 окремої аеромобільної Слобожанської бригади ДШВ ЗСУ
Втім, у бригаді запевняють, що атаки загарбників вдається стримувати й не допускати їхнього просування.
Росіянам під час штурмів на цьому напрямку доводиться рухатись на висоти, зокрема на відкритій місцевості. Речник 11-го армійського корпусу Дмитро Запорожець говорив, що у Сіверську присутня порівняно велика кількість російських бійців. Вони можуть там накопичуватися, і, ймовірно, у майбутньому може відбутися значна активізація штурмів саме тут.
Протягом січня окупанти заявляли, що нібито змогли захопити спочатку Закітне, а потім Привілля, але в ЗСУ це спростовували.
Втім, під кінець місяця стало відомо, що логістика у Серебрянці на Слов’янському напрямку ускладнилася.
“Противник (росіяни, — ред.) використовує Серебрянський ліс як плацдарм для накопичення живої сили, встановлення передових позицій пілотів ударних дронів, а також для подальших штурмових дій у напрямку Серебрянки та Дронівки”, — писали військові 7 корпусу ДШВ ЗСУ.
Звільнених територій на Слов’янському напрямку протягом січня 2026 року не було.
В останні місяці 2025 року окупаційна армія сповільнила темпи наступу на Лиманському напрямку. У грудні 2025-го тут захопили 43 км², а у листопаді — 18,5 км².
Протягом січня 2026-го російські загарбники змогли захопити менше 2 км2 території: просунулись на захід від села Шандрилове та південніше села Середнє.
Росіяни штурмують позиції ЗСУ на Лиманському напрямку пішки й на техніці. Українські захисники визнавали, що в січні 2026-го іноді співвідношення сил сягало 1 до 10 на користь росіян.
Втім, попри зростання інтенсивності бойових дій: українські оборонці не дають просуватись росіянам, і це дійсно помітно на мапі нижче.
“Інтенсивність зросла, але тут можна віддати належне нашим пілотам батальйону безпілотних систем, які ледь не щодня встановлюють нові рекорди за кількістю знищених ворогів”, — говорив начальник відділення комунікації 63-ї бригади Ростислав Ящишин.
У середині січня начальник відділення комунікацій 60 ОМБр Максим Білоусов пояснив, що окупанти прагнуть захопити Лиман, аби створити плацдарм для просування на Слов’янськ.
Однак загарбників нищать ще на підходах до позицій ЗСУ, і станом на початок 2026-го росіяни поблизу Лимана втрачають в понад 6 разів більше піхоти, ніж бійці ЗСУ, запевняли у Третьому армійському корпусі.
В самій громаді ситуація важка, адже вся громада під контролем дронів окупантів, і тому завозити гуманітарну допомогу практично неможливо.
“На сьогодні в громаді залишається 3,5 тисячі населення. Багато цивільних, яких ми переконуємо евакуюватися, але вони все одно залишаються”, — пояснював очільник Лиманської МВА Олександр Журавльов.
Звільнених територій на Лиманському напрямку протягом січня 2026 року не було.
Нагадаємо, за 2025 рік громади Донецької області перерахували на потреби ЗСУ 2,7 мільярда гривень. Журналісти Вільного Радіо зібрали рейтинг громад, який показує масштаби фінансування військових частин від громад в розрізі регіону.